25.04.2016

Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 13.04.2016 р., а також інші судові рішення по справі як носії інформації про роботу захисника обвинуваченого

Сам по собі вирок суду не відображає всієї роботи в суді захисника обвинуваченого. Головне,  звичайно, резолютивна частина вироку. В ідеалі – виправдувального. Але зазвичай і обвинувальний вирок сприймається обвинуваченим позитивно.

Нижче – вирок та посилання на судові рішення в справі, які не знайшли або майже не знайшли свого відображення у вироку.

У сукупності наведені судові рішення в якійсь мірі відображають обсяг роботи захисника у кримінальному провадженні та ефективність цієї роботи. Але щоб надати попередню, до набрання вироком законної сили, оцінку тому, чи вдалось захиснику ефективно виконати свою роботу в суді першої інстанції, необхідно ознайомитись і з вироком, і іншими судовими рішеннями, посилання на які наведено під вироком.


13.04.2016                                                                     Справа № 380/350/16-к          
                                                                               Провадження № 1-кп/380/8/16                        
                                                                        
                                                       Вирок
                                               Іменем України

13 квітня 2016 року Тетіївський районний суд Київської області у складі :
                    головуючого судді:                Архангельського А.М.
                    при секретарі :                        Столярчук В.В.
                    з участю прокурора:               Лабик В. В.
                    обвинуваченого:                      ОСОБА_1
                    захисника:                               Бєлоусова О.Г.,

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві кримінальне провадження № 12014110300000269 за обвинуваченням:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, б/п, з середньою освітою, не одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, працюючого різноробочим в сільській раді с. Денихівка, не військовозобов'язаного, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 309 КК України,

                                                        встановив:

Судом визнано доведеним, що обвинувачений ОСОБА_1 незаконно придбав, зберігав у квартирі АДРЕСА_1, наркотичні засоби, які придбав у невстановлений досудовим розслідуванням час та не у встановленому місці, які зберігав без мети збуту до моменту вилучення при проведенні обшуку 31.01.2015 року.
Відповідно до висновку експерта № 50/х від 03.02.2015 року вилучена в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1, де проживав обвинувачений ОСОБА_1, що в АДРЕСА_1 речовина рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, загальна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 895,14 г., що згідно із наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року, є великим розміром.
Згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, що підлягають спеціальному контролю відповідно до законодавства України, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 6 травня 2000 року № 770 ( таблиця 1 список № 1 ) канабіс віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою в незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів визнав частково, вважає, що в квартирі, де він прожив зберігалася набагато менша кількість наркотичних засобів ніж та, яку пред'явлено обвинуваченням.
Пояснив суду, що квартира АДРЕСА_1 належить його матері, у якій він зареєстрований та періодично проживає. В зазначеній квартирі зберігав коноплю для власного вживання, яку у нього знайшли працівники міліції при обшуку 31.01.2015 року, але на його думку в значно менших розмірах.
Крім часткового визнання вини самим обвинуваченим ОСОБА_1, його винність на думку суду у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.
Так, свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4 показали, що вони були понятими під час обшуку 31.01.2015 року квартири АДРЕСА_1, в якій проживає обвинувачений ОСОБА_1, в якій в різних кімнатах було виявлено подрібнені рослини, насіння та рослини зовні схожі на коноплю, які по фасовані по пакетиках так, і насипані по кульках.
Із протоколу обшуку квартири ОСОБА_1 від 31.01.2015 року та таблиць зображень до нього встановлено, що в кухні, прохідній та спальних кімнатах квартири виявлено подрібнені рослини, насіння та стебла рослин зовні схожі на коноплю, які були по фасовані по пакетиках а також насипані по кульках.
Висновком експерта № 50/х від 03.02.2015 року підтверджується, що вилучена в ході проведення обшуку квартири АДРЕСА_1, в якій проживав обвинувачений ОСОБА_1, в АДРЕСА_1, речовина рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабіс, загальна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 895,14 г., що згідно із наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року, є великим розміром.
Таким чином, аналізуючи в сукупності установлені та перевірені під час судового розгляду надані обвинуваченням докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 309 КК України доведена і його дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 309 КК України так як він незаконно придбав, виготовляв та зберігав без мети збуту наркотичних засобів-канабіс у великих розмірах.
Посилання адвоката Бєлоусова О.Г. на те, що під час досудового розслідування не були дотримані вимоги ст.ст.104, 105, 290, 236 КПК України, суд оцінює з точки зору законності таких дій та допущених при цьому істотних порушень прав та свобод обвинуваченого, передбачених ст. 30 Конституцією України. Так, на думку суду при проведенні обшуку житла обвинуваченого ОСОБА_1 досудовим розслідуванням не були порушені фундаментальні конституційні права та свободи обвинуваченого ОСОБА_1 Така слідча дію була проведена досудовим розслідуванням відповідно ухвали суду від 30.01.2015 року. Суд вважає, що дійсно при проведенні даної слідчої дії досудовим розслідуванням були допущені незначні порушення вищезазначених вимог закону, а саме не зазначений спосіб проникнення в житло обвинуваченого, не вказано послідовність вчинення таких дій, відсутній перелік вилучених речей та спосіб їх ідентифікації. Зазначені вище обставини на думку суду свідчать про халатне відношення осіб, що проводили дані слідчі дії, до своїх професіональних обов'язків, але ці порушення не є істотними порушеннями закону, що і не є підставою для визнання такого доказу, як недопустимим. Що стосується зазначених адвокатом порушень вимог ст. 290 КПК України, то вони спростовуються протоколами про ознайомлення з матеріалами досудового розслідування та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 16.02.2015 року (а.с.150, 151).
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який частково визнав вину, посередньо характеризується по місцю проживання, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але в силу ст. 89 КК України є не судимий, приймає до уваги перебування на його утриманні двох неповнолітніх дітей, а також той факт, що за час розгляду справи обвинувачений працевлаштувався, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
До пом'якшуючих обставин суд відносить наявність на утриманні обвинуваченого двох неповнолітніх дітей.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому суд не встановив.
Враховуючи всі обставини по справі, а також те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, суд вважає, що виправлення та перевиховання можливе при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у межах санкції статті, по якій він визнаний винним із звільненням його від покарання з випробуванням.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Судові витрати по справі слід стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.
Керуючись ст. ст. 373-376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,

                                                                засудив :          

        ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання за ч.2 ст. 309 КК України у виді 2 (двох) років позбавленні волі.
Відповідно ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбуття покарання з іспитовим строком в 2(два) роки.
Відповідно ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 під час іспитового строку з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.
Строк відбуття покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
В силу ч.5 ст. 72 КК України зарахувати засудженому ОСОБА_1 в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі в період застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання вартою з 09.02.2015 року по 26.11.2015 року.
Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу залишити особисте зобов'язання.
Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, працюючого різноробочим в сільській раді с. Денихівка Тетіївського району на користь держави витрати за проведення хімічної експертизи в сумі 245 гривень 96 копійок.
Речові докази - 895,14г. особливо небезпечного наркотичного засобу, що зберігається в камері речових доказів Тетіївського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ Національної поліції в Київській області знищити в присутності судового розпорядника.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київського області на протязі 30 днів з дня його проголошення.
         
           Суддя:                                                         А.М.Архангельський.                

Посилання на вирок від 13.04.2016 г.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/57173286  

Посилання на ухвалу від 24.11.2015 г.:  http://reyestr.court.gov.ua/Review/53697613  

Посилання на ухвалу від 26.11.2015 г.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/53784471

Посилання на ухвалу від 25.01.2016 г.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/55173348 

Посилання на ухвалу від 12.02.2016 г.: http://reyestr.court.gov.ua/Review/55739187