07.09.2016

Завідомо неправдиві показання свідка чи потерпілого (ст. 384 Кримінального кодексу України)

Статтею 384 КК України передбачено кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, зокрема, свідка чи потерпілого.

В Україні поширеною є ситуація, коли свідок чи потерпілий на досудовому розслідуванні дали слідчому одні показання, а під час судового розгляду справи – протилежні показання.

В цій публікації даються відповіді лише на 2 запитання, пов’язаних із злочином, передбаченим ст. 384 КК України.

1.    Чи може бути потерпілий – фізична або юридична особа – в кримінальному провадженні відносно злочину за ст. 384 КК України?

Так, потерпілий від злочину за ст. 384 КК може бути. Хоча не всі судді, прокурори та слідчі на практиці займають в цьому питанні однакову позицію.


2.    Чи є безумовно необхідним в кримінальному провадженні за ст. 384 КК України задля повідомлення особі про підозру чекати на набрання вироком в іншому кримінальному провадженні законної сили? Мова йде про вирок, в якому були б зафіксовані показання свідки чи потерпілого, відомості яких суд використав як доказ.

Ні, це не є безумовно необхідним. Кримінальне провадження за ст. 384 КК України є абсолютно автономним від будь-якого іншого кримінального провадження, в якому свідок чи потерпілий надали відповідні показання.

Отже, залишається лише порадити свідкам та потерпілим під час їхнього допиту в суді принаймні не забувати про зміст показань, наданих ними в тому ж процесуальному статусі раніше.